Петро Тарапацький (01.09.1969 – 27.06.2022)

Народився в Стебнику. Закінчив Дрогобицьку СШ №2 та Стебницький професійний ліцей. Після цього присвятив себе службі в армії. Працював у військових частинах та Дрогобицькій виправній колонії.

Із 2015 року воював в зоні АТО. Після повномасштабного вторгнення росії на українські землі, приєднався до лав 67 Окремого батальйону ТрО ім. Петра Сагайдачного, де був інструктором. Згодом сержант Петро Тарапацький відправився на фронт виконувати бойові завдання із захисту країни.

18 червня 2022 р. під час обстрілу ворогом українських позицій підірвався на ворожій міні. Побратими знайшли його з переломами хребта та кінцівок, однак при свідомості. Травмованого захисника доставили до однієї з лікарень на сході України. За життя воїна боролися більше тижня. Однак у ніч на 27 червня його серце зупинилось.

Загиблого Героя поховали на кладовищі в Сільці.

Олег Дяків (18.07.1995 — 19.07.2022)

Навчався у СШ №2, яку закінчив 2012 року, а відтак – у Дрогобицькому державному педагогічному університеті. У 2017 р. закінчив історичний факультет та здобув фах учителя історії та правознавства.

Деякий час працював за кордоном. Після 24 лютого 2022 року повернувся з Чехії до Дрогобича і пішов захищати територіальну цілісність української держави. Воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ, де і уклав контракт.

Захисник загинув 19 липня у бою з московськими загарбниками на бахмутському напрямку. Місце останнього спочинку 27-річний солдат Збройних Сил України Олег Дяків знайшов на Полі Скорботи в Дрогобичі.

Указом Президента України від 17 серпня 2022 року нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня, іменем Олега Дяківа названа одна з вулиць Дрогобича.

Олег Лєбєдєв (17.09.1986 – 12.10.2022)

Народився і жив у Дрогобичі. Навчався в СШ №2, закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю "Правознавство". У Дрогобицькому професійному політехнічному ліцеї здобув професію верстатника широкого профілю. Згодом виїхав до Чехії.

На третій день повномасштабної війни добровільно повернувся з-за кордону та вступив до лав Національної Гвардії України. Служив старшим кулеметником у 1-му батальйоні оперативного призначення. Захищав рідну країну в найбільш гарячих точках – у Гостомелі, Дніпрі, Лимані, Бахмуті.

Старший солдат Олег Лєбєдєв, позивний Крилатий, загинув 12 жовтня 2022 року в бою з російськими окупантами в районі села Іванград під Бахмутом Донецької області.

Поховали Героя в Дрогобичі на Алеї слави Поля Скорботи.

Олександр Скіпін (16.01.1976 – 05.05.2023)

Проживав у Дрогобичі на вулиці В. Гнатюка. Закінчив СШ №2, навчався на зварювальника, працював у місцевій військовій частині. Під час АТО/ООС Олександр майже шість років провів на фронті, захищаючи східні терени України від окупанта.

Як тільки почалось повномасштабне вторгнення росії на українські землі, Олександр Скіпін одразу ж став на захист України у складі 103 окремої механізованої бригади ЗСУ.

Під час виконання бойових завдань із захисту країни 5 травня 2023 року загинув на Куп’янському напрямку фронту.

З рідних у захисника залишилися дружина, мати та два брати.

Василь Фафлей (04.05.1973 — 11.11.2023)

Народився воїн в Дрогобичі. Навчався в СШ №2, згодом у механіко-технологічному коледжі, відтак в Університеті нафти і газу за спеціальністю – технологія машинобудування. Працював захисник в БУ «Укргазбуд» (Шебелинське відділення бурових робіт).

Із перших днів повномасштабного вторгнення Василь Фафлей визвався добровольцем у лави ЗСУ. Звернувся в місцевий військомат та вже 1 березня вирушив на бойові позиції фронту. Ніс службу у військовій частині А-3719, був водієм-електриком.

Загинув воїн 11 листопада на Луганському напрямку при здійсненні бойових завдань, зокрема, внаслідок стрілецького бою із противником.

У загиблого Героя залишились мати, дружина, двоє дітей, сестра, родичі та близькі друзі.

Поховали воїна на Алеї Слави в Дрогобичі.

Богдан Коваль (28.04.1966 – 11.02.2024)

Народився воїн 28 квітня 1966 року в Дрогобичі. У 1983 році закінчив ЗОШ №2, де мав багато друзів, з якими досі зберігав теплі стосунки.

Тривалий час Богдан працював на автокрановому заводі. У 1999 році одружився, в сім’ї народився син. Частину свого життя дрогобичанин працював за кордоном – у Чехії, Польщі, Швеції та Бельгії. Однак з перших днів повномасштабного вторгнення Богдан без вагань записався в лави Збройних Сил України, аби стати на захист рідної землі.

Вже з 1 березня 2022 року ніс службу в 67 батальйоні 103 бригади ТрО та виконував бойові завдання з захисту України на передових позиціях фронту.

На жаль, 24 січня 2024 року Богдан отримав важкі поранення в районі населеного пункту Табаївка на Харківщині. Внаслідок отриманих поранень 11 лютого 2024 року життя воїна обірвалось у київському госпіталі. У загиблого Героя залишились син, брат та племінниця.

Поховали полеглого захисника на Алеї Слави в Дрогобичі.