Герої не вмирають, а живуть –
В історії, у помислах, у слові.
І в цьому – їх найвища суть,
Бо віддали життя обнові…
(Андрій Грущак. «Героям Маківки»)
У Ліцеї№2 Дрогобицької міської ради уже стало доброю традицією на початку навчального року робити сходження на одну з вершин наших чудових Карпат.
Цьогоріч це гора Маківка – гора у Високому Бескиді висотою 958 м. Довжина маршруту, який із великим задоволенням при бездоганній погоді, милуючись неймовірними краєвидами, від підніжжя гори до монумента пройшли 95 ліцеїстів та 9 вчителів, становить близько 5 км.
Це сходження, без сумніву, має пройти кожен свідомий українець, патріот своєї держави, не тільки через доступність шляху, а й через значимість цього місця в історії нашої держави. Саме тут на вершині гори навесні 1915 року відбувалися важкі бої між Українськими січовими стрільцями та царськими військами. Сили були нерівні, та перемога все-таки дісталася українським синам-героям. Саме на привершинній частині південного схилу Маківки, на Меморіалі слави Українських січових стрільців, поховані ті, хто загинув під час тих бойових дій. Юнакам було лише 16-26 років.
Учні 10-11класів та вчителі ліцею вшанували пам'ять загиблих виконанням Державного Гімну та спільною молитвою. Вчитель історії Угрин Уляна Василівна розповіла про події, які відбувалися тут багато років назад. Кожного з присутніх переповнювали гордість за українську націю та сміливість, яка тече у її крові, а також невимовний жаль і сум за життям загиблих юнаків. У пам'ять про події тих часів усі присутні виконали відому в народі пісню «Там на горі на Маківці».
Після сходження учні, вчителі та батьки (які чекали нас у підніжжі гори) розпалили вогнища, поповнили витрачені калорії, а також співали українських пісень під акомпанемент вчителя музики Ореста Івановича Мурзи.
Маківка стала особливим місцем паломництва всіх, хто шанує свою історію. Пам'ять про загиблих юнаків назавжди залишиться у спогадах кожного учасника поїздки.
Наталія Романів