Перш ніж переглядати світлини, прочитайте мій допис. Буде цікаво!
Отож, Св. Миколай! Всі знають його. Кожне покоління - від наших прародичів до сучасників - чекало й чекає на це свято з особливим настроєм. І я з великою тривогою на нього чекала, очікувала на мандарини, за якими тато ходив до поїзда і лише перед святом. І загорнутий був цей подарунок у коричневий папір, який впізнають, мабуть, усі. А Св. Миколай дзвонив у двері і ховався, щоб ніхто його не помітив.
Тепер ми переживаємо зовсім нелегкі часи, і цього дива - свята Миколая - потребуємо, як ніколи. Дуже люблю своїх дітей (11-А клас). Дітей, які уже вкотре їдуть до бабусь та дідусів у Корналовицький будинок соціальної підтримки дітей та людей похилого віку Новокалинівської міської ради Самбірського району. Їдуть не лише з подарунками, вони хочуть передати їм своє розуміння, радість, співчуття, зробити їм маленьке свято і сповнити дивом їхню домівку. І це їм вдається.
Щиро дякую моїм учням та вчителям, які долучилися, - Орестові Івановичу та Ірині Василівні, батькам класу - Самардак Руслані та Віткович Галині.
Ірина Дика